Викладання — моя сімейна справа

Навчання живописної майстерності можна поділити мінімум на три складові:

• швидкі експромтні етюди;
• тривалі постановки з поетапним відтворенням обʼєму, фактури, кольору предметів;
• роботи, експериментальні за технікою виконання.

Етюди

Живописні етюди виховують у майбутньому митці спонтанне емоційне сприйняття світу. Головне завдання — відтворити кольорові й тональні відношення, рефлекси, за можливості передати фактуру (блиск чи пухнастість). Етюди варто робити невеликого формату (А5, А4), без попередньої промальовки олівцем, у техніці аля-прима. Окресливши кількома штрихами розміщення предметів, треба:

• змочити папір, залишивши сухими ділянки для бліків або місць із чіткими контурами;
• дати паперу трохи просохнути, але щоб він залишився вологим;
• розпочати живопис «в один прийом» — одразу змішувати фарби у великій кількості, яскраво й насичено, щоб набрати потрібну інтенсивність за одну прописку.

Не бійтеся порушити форму, контури, дозволити кольоровим плямам перетікати, змішувати фарби просто на папері — це живописні емоції, які роблять етюд живим. Для сміливості пишіть стоячи: так легше відходити від роботи й бачити її на відстані. Спробуйте віддатися відчуттю й виконати своєрідний танець акварельними кольорами.

Тривалі постановки

Тут головне — методика: відтворити пропорції, перспективу, фактуру, тональні й кольорові відношення, плановість. Після лінійної побудови моделювання форми починаємо з тіней: визначаємо найтемніший предмет, закладаємо його власну тінь, потім падаючу, далі — світліші. Так у роботі проявляється обʼєм.

• На контурах предметів, особливо на дальньому плані, не залишайте жорсткого краю плями — розмийте його, поки фарба волога. Це дає округлість і повітряну перспективу.
• Найтемніше місце власної тіні — на межі з напівтінню. Ведіть пензель від краю предмета всередину.
• Колір у тінях має бути складним. Памʼятайте про теплохолодність: при природному світлі в приміщенні тіні теплі, а світло холодне; при теплій лампі — навпаки. На сонячному пленері — теплі світи й холодні тіні, у похмуру погоду — навпаки.

Далі «набираємо» напівтіні, накладаючи пляму напівтону й на сусідні тіні — так тіні стають насиченішими, а переходи мʼякшими. Важливо знайти тональну різницю між трьома площинами: горизонтальною, вертикальною дальньою й вертикальною ближньою. Останній етап — світлові зони: тут доречні сміливі, навіть відкриті кольори. Наостанок узагальнюємо: мʼякшимо контрасти на дальньому плані, підкреслюємо композиційний центр, розставляємо акценти.

Акварель потребує прозорості: не «забруднюйте» лесування, замішуйте фарбу одразу потрібного тону й поменше «тріть» папір.

Експериментальні роботи

Акварель можна поєднувати з пастеллю, кольоровими олівцями, лайнером, пером; прошкрябувати папір голкою, покривати воском, вбирати вологу сіллю. Такі роботи — щось середнє між етюдом і тривалою постановкою, і тут можна відійти від поетапності, але порівнювати одне з іншим — постійно.

Пастель — прекрасний графічний матеріал, легкий у використанні й приємний на дотик. Зазвичай усі, хто вперше відкриває її можливості, залишаються задоволеними результатом і сповненими позитивних емоцій.

У роботі пастельною крейдою є три манери: розтирання штрихів в однорідну пляму, штрихування та лінійність. Я особливо люблю дві останні, хоча найефективніше — поєднання всіх. Розтирання добре передає гладку матову поверхню, яскраве сонячне світло чи глухі складні тіні.

• Працюйте на контрастах: якщо світло вирішено розтиранням, тіні залиште штриховкою — або навпаки.
• Розтирання дає щільний тон, штрихування з видимим папером — легкий і прозорий. Тож розтирання краще для переднього плану й композиційного центру.
• Пастель дає виразну лінію, як мʼякий олівець: у реалістичних роботах — для акцентів, у декоративних — як контур і основа стилізації.

Папір має бути фактурним: спеціальний «для пастелі», дизайнерський з тонкими вертикальними рубцями, акварельний «під полотно», а багато митців полюбляють наждаковий. Експериментуйте!

Дуже вигідний кольоровий папір: колір тла створює тональність і колорит твору, його можна залишати незаштрихованим як частину предметів чи фону. Пастель чудово поєднується з аквареллю, гуашшю, тушшю й пером — наприклад, із технікою «сухий пензель».

Експериментальні техніки — важливий крок у формуванні авторської манери. Моя власна знахідка — поєднання рисунку чи живопису з фотографією засобами графічного редактора.

Секрет простий: робота виконується в будь-якій живописній або графічній техніці й сканується. Паралельно фотографується натура. Далі обираються фрагменти фото, дуже виразні за освітленням чи фактурою, які в рисунку не передати так реалістично (образотворчому мистецтву притаманна умовність, і я не прихильниця гіперреалізму). Їх вирізають і колажем поєднують зі сканом.

Фотофрагмент має органічно «увійти» в зображення, майже непомітно злитися з намальованим. Використовуйте лише невеликі фрагменти — вони мають стати «родзинкою», а робота — залишитися художньою, а не фотографічною.

Результат друкується. Оскільки фото й скан можна робити у високій роздільній здатності, розмір роботи може бути будь-яким — від А5 до А1. Це дуже зручно!

Подивитися роботи в цій техніці →